Горніцький Юрій Михайлович
Народився:
5 березня 1977 р.
Військові
Помер:
11 вересня 2023 р.
Біографія
Горніцький Юрій Михайлович народився 5 березня 1977 року в селі Глібівка Вишгородського району Київської області.
Після деокупації рідного села добровільно став на захист України та з 12 квітня 2022 року проходив військову службу у складі Збройних Сил України.
Служив на посаді стрільця-помічника гранатометника у військовій частині А4438 у званні солдата.
Брав участь у бойових діях на Бахмутському напрямку.
З 1984 по 1992 роки навчався у Глібівській неповній середній школі (нині Глібівська гімназія Димерської селищної ради).
Після закінчення школи здобував освіту у Катюжанському професійно технічному училищі за спеціальністю тракторист, навчався у Димерській вечірній школі.
Навчання не закінчив, оскільки в червні 1995 року був призваний на строкову військову службу до Збройних сил України.
В жовтні 1996 року був звільнений зі служби у запас.
Після закінчення служби працював на різних підприємствах Вишгородського району.
В липні 2000 року був зарахований курсантом до навчального центру Управління державної пожежної охорони та після закінчення навчання працював пожежником в 12-СДПЧ м. Вишгород.
З грудня 2001 року по квітень 2003 року командир відділення 12-СДПЧ.
В 2008 році звільнився з пожежної частини та працював в рибному господарстві.
Був одружений. У нього залишилися дружина та син.
Друзі та побратими згадують Юрія як людину великого серця, щиру, відкриту та з незламним характером. Він не прагнув слави чи нагород — завжди діяв за покликом совісті, роблячи те, що вважав правильним.
17 березня 2023 року під час виконання бойового завдання потрапив у засідку, де зазнав численних поранень. Після цього проходив лікування у медичних закладах.
11 вересня 2023 року його життя обірвалося — серце зупинилося після чергового оперативного втручання.
Похований у селі Глібівка Вишгородського району Київської області на сільському кладовищі.
Пам’ять про Захисника вшановано на Алеї Слави у селищі Димер та в селі Глібівка Вишгородського району Київської області.
Вічна пам’ять та шана Захиснику України
Після деокупації рідного села добровільно став на захист України та з 12 квітня 2022 року проходив військову службу у складі Збройних Сил України.
Служив на посаді стрільця-помічника гранатометника у військовій частині А4438 у званні солдата.
Брав участь у бойових діях на Бахмутському напрямку.
З 1984 по 1992 роки навчався у Глібівській неповній середній школі (нині Глібівська гімназія Димерської селищної ради).
Після закінчення школи здобував освіту у Катюжанському професійно технічному училищі за спеціальністю тракторист, навчався у Димерській вечірній школі.
Навчання не закінчив, оскільки в червні 1995 року був призваний на строкову військову службу до Збройних сил України.
В жовтні 1996 року був звільнений зі служби у запас.
Після закінчення служби працював на різних підприємствах Вишгородського району.
В липні 2000 року був зарахований курсантом до навчального центру Управління державної пожежної охорони та після закінчення навчання працював пожежником в 12-СДПЧ м. Вишгород.
З грудня 2001 року по квітень 2003 року командир відділення 12-СДПЧ.
В 2008 році звільнився з пожежної частини та працював в рибному господарстві.
Був одружений. У нього залишилися дружина та син.
Друзі та побратими згадують Юрія як людину великого серця, щиру, відкриту та з незламним характером. Він не прагнув слави чи нагород — завжди діяв за покликом совісті, роблячи те, що вважав правильним.
17 березня 2023 року під час виконання бойового завдання потрапив у засідку, де зазнав численних поранень. Після цього проходив лікування у медичних закладах.
11 вересня 2023 року його життя обірвалося — серце зупинилося після чергового оперативного втручання.
Похований у селі Глібівка Вишгородського району Київської області на сільському кладовищі.
Пам’ять про Захисника вшановано на Алеї Слави у селищі Димер та в селі Глібівка Вишгородського району Київської області.
Вічна пам’ять та шана Захиснику України