Салюта Олександр Олегович
Народився:
2 березня 1991 р.
Військові
Помер:
1 жовтня 2024 р.
Біографія
Салюта Олександр Олегович народився 2 березня 1991 року в селі Ясногородка Вишгородського району Київської області.
Був мобілізований до складу Збройних Сил України та став на захист України.
Служив у військовій частині А1126 у званні солдата.
Брав участь у бойових діях на Покровському напрямку.
З 1998 по 2007 роки навчався у Ясногородській середній школі (нині Ясногородська гімназія Димерської селищної ради).
Після закінчення школи здобував освіту у Катюжанському професійно технічному училищі.
Працював на різних підприємствах Вишгородського району, останнє місце роботи у Київському ЦСА на посаді сантехніка.
З родини у нього залишились мати і батько. Одружений не був.
Друзі та побратими згадують Олександра, як людину щиру, справедливу, чесну, компанійську, відкриту та з незламним характером. Він не прагнув слави чи нагород — завжди діяв за покликом совісті, роблячи те, що вважав правильним.
1 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання загинув потрапивши під мінометний обстріл поблизу м. Новоградівка Покровського району Донецької області.
Отримав Орден «За мужність» III ступеня посмертно.
Похований у селі Ясногородка Вишгородського району Київської області на сільському кладовищі.
В пам’ять про земляків-воїнів, які віддали свої життя за волю українського народу, незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України на Алеї Слави у селищі Димер та біля церкви Св. Миколая с. Ясногородка Вишгородського району відкрили Алею слави Героїв, де розміщено фотографію Героя.
Вічна пам’ять та шана Захиснику України.
Був мобілізований до складу Збройних Сил України та став на захист України.
Служив у військовій частині А1126 у званні солдата.
Брав участь у бойових діях на Покровському напрямку.
З 1998 по 2007 роки навчався у Ясногородській середній школі (нині Ясногородська гімназія Димерської селищної ради).
Після закінчення школи здобував освіту у Катюжанському професійно технічному училищі.
Працював на різних підприємствах Вишгородського району, останнє місце роботи у Київському ЦСА на посаді сантехніка.
З родини у нього залишились мати і батько. Одружений не був.
Друзі та побратими згадують Олександра, як людину щиру, справедливу, чесну, компанійську, відкриту та з незламним характером. Він не прагнув слави чи нагород — завжди діяв за покликом совісті, роблячи те, що вважав правильним.
1 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання загинув потрапивши під мінометний обстріл поблизу м. Новоградівка Покровського району Донецької області.
Отримав Орден «За мужність» III ступеня посмертно.
Похований у селі Ясногородка Вишгородського району Київської області на сільському кладовищі.
В пам’ять про земляків-воїнів, які віддали свої життя за волю українського народу, незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України на Алеї Слави у селищі Димер та біля церкви Св. Миколая с. Ясногородка Вишгородського району відкрили Алею слави Героїв, де розміщено фотографію Героя.
Вічна пам’ять та шана Захиснику України.