Яценко Іван Олександрович
Народився:
14 червня 1976 р.
Військові
Помер:
20 червня 2022 р.
Додаткові фото
Біографія
Яценко Іван Олександрович
Народився 14.06.1976 року в селі Семичів Долинського району Івано-Франківської області.
Позивний "Прапор".
Військове звання штаб-сержант.
Стрілець-снайпер ЗСУ в/ч А2167, учасник АТО 2014-2019 рік.
Мобілізований 24.02.2022 року.
Освіта середня. Навчався в ЗОШ села Просянка Куп'янського району Харківської області. Закінчив в 1994 році ПТУ-64 міста Куп'янськ Харківської області, отримав професії: тракторист-машиніст, слюсар-ремонтник, водій.
В цивільному житті працював монтажником сантехнічних систем та устаткування.
Одружений. Залишились дружина Ганна Володимирівна, мати Марія Василівна та батько Олександр Метрофанович.
Мав хобі: спорт та футбол.
Був доброю людиною, гарним сином, люблячим чоловіком. Для дружини залишиться коханим чоловіком на все життя.
Загинув 20.06.2022 року під час виконання бойового завдання від отриманих поранень несумісних з життям в результаті здійснення ворогом артилерійського обстрілу в місті Торецьк Бахмутського району Донецької області.
Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеню (посмертно).
Похований на кладовищі в селищі Димер Вишгородського району Київської області.
Пам’ять про Захисника вшановано на Алеї Слави у селищі Димер Вишгородського району Київської області.
Рішенням Димерської селищної ради Івану Яценко присвоєно звання "Почесний громадянин Димерської селищної територіальної громади" (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Захиснику України.
Народився 14.06.1976 року в селі Семичів Долинського району Івано-Франківської області.
Позивний "Прапор".
Військове звання штаб-сержант.
Стрілець-снайпер ЗСУ в/ч А2167, учасник АТО 2014-2019 рік.
Мобілізований 24.02.2022 року.
Освіта середня. Навчався в ЗОШ села Просянка Куп'янського району Харківської області. Закінчив в 1994 році ПТУ-64 міста Куп'янськ Харківської області, отримав професії: тракторист-машиніст, слюсар-ремонтник, водій.
В цивільному житті працював монтажником сантехнічних систем та устаткування.
Одружений. Залишились дружина Ганна Володимирівна, мати Марія Василівна та батько Олександр Метрофанович.
Мав хобі: спорт та футбол.
Був доброю людиною, гарним сином, люблячим чоловіком. Для дружини залишиться коханим чоловіком на все життя.
Загинув 20.06.2022 року під час виконання бойового завдання від отриманих поранень несумісних з життям в результаті здійснення ворогом артилерійського обстрілу в місті Торецьк Бахмутського району Донецької області.
Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеню (посмертно).
Похований на кладовищі в селищі Димер Вишгородського району Київської області.
Пам’ять про Захисника вшановано на Алеї Слави у селищі Димер Вишгородського району Київської області.
Рішенням Димерської селищної ради Івану Яценко присвоєно звання "Почесний громадянин Димерської селищної територіальної громади" (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Захиснику України.