Сумін Олексій Михайлович
Народився:
5 січня 1993 р.
Військові
Помер:
17 січня 2023 р.
Біографія
Сумін Олексій Михайлович
Народився 05.01.1993 року в місті Києві.
Позивний – Льоха ( але насправді такого як саме позивного не було, хлопці все ніяк не могли підібрати позивний, який би підходив, тому називали - Льоха).
Військове звання старший солдат.
Старший кулиметник, в/ч А0515.
Приймав участь в АТО/ООС 2014-2015 рр.
Повномасштабна 2022-2023рр.
В 2014 році був мобілізований, через 6 місяців після проходження строкової служби
березень-травень 2022 р.- доброволець
червень 2022 -січень 2023 р. – в складі ГУР МО України
В 2014-2015 р. перебував в населених пунктах Фащівка, Дебальцево Луганської області, Водяне ( в районі Донецького аеропорту) Донецької області.
В 2022 -2023 році приймав участь в обороні міста Ірпінь, міста Буча, селища Коцюбинське.
Приймав участь в бойових діях за місто Сєвєродонецьк Луганської області , місто Бахмут Донецької області також приймав участь у засекречених спецопераціях.
Навчався в Литвинівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, яку закінчив в 2010 році.
В 2012 році закінчив Вище комерційне училище Київського національного торгівельно-економічного університету за спеціальністю кухар.
В цивільному житті працював шеф-кухарем в місті Києві, ресторан "БРАМС".
Одружений. Залишились батьки, дружина, донька.
Захоплювався кулінарією, риболовлею. Любив вірші, малювання, нумізматику.
Один з тих людей, який постійно посміхався, якби тяжко не було. Вів активний спосіб життя, не міг сидіти на місці. Проживав в м. Київ, але постійно тянуло до рідного дому в село Литвинівку. Тому як тільки мав можливість їхав туди з сім’єю де проводив час із батьками, друзями та займався риболовлею. Обожнював краєвиди свого рідного села. Мріяв про власний будинок із фруктовим садом. Був веселим, щирим, справедливим, завжди приходив на допомогу, а головне не був боягузом! Донька була його всесвітом. Вона буде ним пишатися. Але захист Батькіщини був на першому місці, за яку готовий був віддати своє життя. Одні з його цитат: «Хто як не ми?» «Ви помітили, що я постійно посміхаюсь? Ви теж так робіть і все у вас буде добре».
Загинув 17.01.2023 року в місті Бахмут Донецької області.
Повертаючись із успішно виконаного завдання, два екіпажа були піддані обстрілу з неба та землі, намагаючись прорватись наїхали на мінне поле і були підірвані на протитанкових мінах. В той день загинуло 12 чоловік, двоє вижили.
Прижиттєво нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу», «Знак пошани».
Відзнаками «За службу державі», «За зміцнення обороноздатності», «За поранення", «Україна понад усе», «Учасник АТО», «За оборону Коцюбинського».
Пам’ятною відзнакою: «30 років воєнній розвідці України».
Посмертно « За мужність при виконанні спецзавдань».
Похований на кладовищі в селі Литвинівка Вишгородського району Київської області.
Пам’ять про Захисника вшановано на Алеї Слави у селищі Димер та селі Литвинівка Вишгородського району Київської області.
Рішенням Димерської селищної ради Олексію Суміну присвоєно звання "Почесний громадянин Димерської селищної територіальної громади" (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Захиснику України.
Народився 05.01.1993 року в місті Києві.
Позивний – Льоха ( але насправді такого як саме позивного не було, хлопці все ніяк не могли підібрати позивний, який би підходив, тому називали - Льоха).
Військове звання старший солдат.
Старший кулиметник, в/ч А0515.
Приймав участь в АТО/ООС 2014-2015 рр.
Повномасштабна 2022-2023рр.
В 2014 році був мобілізований, через 6 місяців після проходження строкової служби
березень-травень 2022 р.- доброволець
червень 2022 -січень 2023 р. – в складі ГУР МО України
В 2014-2015 р. перебував в населених пунктах Фащівка, Дебальцево Луганської області, Водяне ( в районі Донецького аеропорту) Донецької області.
В 2022 -2023 році приймав участь в обороні міста Ірпінь, міста Буча, селища Коцюбинське.
Приймав участь в бойових діях за місто Сєвєродонецьк Луганської області , місто Бахмут Донецької області також приймав участь у засекречених спецопераціях.
Навчався в Литвинівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, яку закінчив в 2010 році.
В 2012 році закінчив Вище комерційне училище Київського національного торгівельно-економічного університету за спеціальністю кухар.
В цивільному житті працював шеф-кухарем в місті Києві, ресторан "БРАМС".
Одружений. Залишились батьки, дружина, донька.
Захоплювався кулінарією, риболовлею. Любив вірші, малювання, нумізматику.
Один з тих людей, який постійно посміхався, якби тяжко не було. Вів активний спосіб життя, не міг сидіти на місці. Проживав в м. Київ, але постійно тянуло до рідного дому в село Литвинівку. Тому як тільки мав можливість їхав туди з сім’єю де проводив час із батьками, друзями та займався риболовлею. Обожнював краєвиди свого рідного села. Мріяв про власний будинок із фруктовим садом. Був веселим, щирим, справедливим, завжди приходив на допомогу, а головне не був боягузом! Донька була його всесвітом. Вона буде ним пишатися. Але захист Батькіщини був на першому місці, за яку готовий був віддати своє життя. Одні з його цитат: «Хто як не ми?» «Ви помітили, що я постійно посміхаюсь? Ви теж так робіть і все у вас буде добре».
Загинув 17.01.2023 року в місті Бахмут Донецької області.
Повертаючись із успішно виконаного завдання, два екіпажа були піддані обстрілу з неба та землі, намагаючись прорватись наїхали на мінне поле і були підірвані на протитанкових мінах. В той день загинуло 12 чоловік, двоє вижили.
Прижиттєво нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу», «Знак пошани».
Відзнаками «За службу державі», «За зміцнення обороноздатності», «За поранення", «Україна понад усе», «Учасник АТО», «За оборону Коцюбинського».
Пам’ятною відзнакою: «30 років воєнній розвідці України».
Посмертно « За мужність при виконанні спецзавдань».
Похований на кладовищі в селі Литвинівка Вишгородського району Київської області.
Пам’ять про Захисника вшановано на Алеї Слави у селищі Димер та селі Литвинівка Вишгородського району Київської області.
Рішенням Димерської селищної ради Олексію Суміну присвоєно звання "Почесний громадянин Димерської селищної територіальної громади" (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Захиснику України.