Халєєв Станіслав Костянтинович
Народився:
21 травня 1992 р.
Військові
Помер:
19 лютого 2024 р.
Біографія
Халєєв Станіслав Костянтинович
Народився 21 травня 1992 року Луганська область м. Лисичанськ, проживав з самого дитинства в селі Білогорівка Луганської області.
Позивний "Стасік"
Солдат
Був мобілізований, проходив службу у в/ч А4447, майстер відділення від 10.08.2023 року і по дату смерті 19.02.2024 рік.
Закінчив Білогорівську школу після закінчення школи навчався на будівельника. Працював в компанії "ERC" іноземного підприємства м. Київ на посаді комплектувальника складського комплексу.
Одружений, залишились дружина, мати, брат та малолітній син.
Громадською діяльністю не займався.
Був працьовитим, життєрадісним, душею компанії та міцною опорою.
В 2015 році приїхав працювати в Київську область село Катюжанка там де працювали його знайомі, з часом переїхав жити так як в рідному селі вже проходили бойові дії.
Загинув 19.02.2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Победа Донецької області, внаслідок ворожого мінометного обстрілу, отримавши вогневе ураження уламково-фугасної дії несумісне з життям.
Прижиттєво отримував грамоти за гарну службу, нагороджений орденом "Полеглого воїна" (посмертно), нагрудним знаком "Ветеран війни" (посмертно), нагрудним знаком "Золотий хрест" (посмертно).
Похований на кладовищі в селі Катюжанка Вишгородського району Київської області.
Пам’ять про Захисника вшановано на Алеї Слави у селищі Димер та селі Катюжанка Вишгородського району Київської області.
Рішенням Димерської селищної ради Станіславу Халєєву присвоєно звання "Почесний громадянин Димерської селищної територіальної громади" (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Захиснику України.
Народився 21 травня 1992 року Луганська область м. Лисичанськ, проживав з самого дитинства в селі Білогорівка Луганської області.
Позивний "Стасік"
Солдат
Був мобілізований, проходив службу у в/ч А4447, майстер відділення від 10.08.2023 року і по дату смерті 19.02.2024 рік.
Закінчив Білогорівську школу після закінчення школи навчався на будівельника. Працював в компанії "ERC" іноземного підприємства м. Київ на посаді комплектувальника складського комплексу.
Одружений, залишились дружина, мати, брат та малолітній син.
Громадською діяльністю не займався.
Був працьовитим, життєрадісним, душею компанії та міцною опорою.
В 2015 році приїхав працювати в Київську область село Катюжанка там де працювали його знайомі, з часом переїхав жити так як в рідному селі вже проходили бойові дії.
Загинув 19.02.2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Победа Донецької області, внаслідок ворожого мінометного обстрілу, отримавши вогневе ураження уламково-фугасної дії несумісне з життям.
Прижиттєво отримував грамоти за гарну службу, нагороджений орденом "Полеглого воїна" (посмертно), нагрудним знаком "Ветеран війни" (посмертно), нагрудним знаком "Золотий хрест" (посмертно).
Похований на кладовищі в селі Катюжанка Вишгородського району Київської області.
Пам’ять про Захисника вшановано на Алеї Слави у селищі Димер та селі Катюжанка Вишгородського району Київської області.
Рішенням Димерської селищної ради Станіславу Халєєву присвоєно звання "Почесний громадянин Димерської селищної територіальної громади" (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Захиснику України.