Мельниченко Ярослав Валерійович
Народився:
27 травня 1980 р.
Військові
Загинув:
6 квітня 2024 р.
Додаткові фото
Біографія
Мельниченко Ярослав Валерійович
Народився 27 травня 1980 року в місті Києві.
Позивний «Гучі», «GUCCI».
Військове звання -матрос, морська піхота 36 бригада 503 ОБМП.
Проходив службу у в/ч А1275 номер обслуги 3 самохідно артилерійського 2 самохідного артилерійського взводу самохідно артилерійської батареї.
Мобілізувався добровольцем.
Брав участь у бойових діях: 2023 рік під містом Донецьк, 2023-2024 Херсонська область.
Навчався в школі №160, школі №290, ліцей №17 міста Київ.
Працював офіціантом в готелі «Камелот» в місті Києві.
Розлучений, залишись батьки: Ольга Леонідівна, Валерій Михайлович, діти: Каріна, Крістіна.
Зі слів побратимів «відповідальний , дуже добрий, чуйний, завжди піклувався про своїх побратимів".
Загинув 6 квітня 2024 року поблизу населеного пункту Інгулець Херсонської області від осколкового поранення голови з ураженням головного мозку.
Похований в місті Києві на Лісовому кладовищі на «Алеї Слави».
Нагороджений орденом «За мужність" III ступеня (посмертно), медалю « Честь. Слава. Держава» (посмертно).
Пам’ять про Захисника вшановано на Алеї Слави у селищі Димер та в селі Катюжанка Вишгородського району Київської області, місті Києві в парку Партизанської Слави.
Рішенням Димерської селищної ради Ярославу Мельниченко присвоєно звання "Почесний громадянин Димерської селищної територіальної громади" (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Захиснику України.
Народився 27 травня 1980 року в місті Києві.
Позивний «Гучі», «GUCCI».
Військове звання -матрос, морська піхота 36 бригада 503 ОБМП.
Проходив службу у в/ч А1275 номер обслуги 3 самохідно артилерійського 2 самохідного артилерійського взводу самохідно артилерійської батареї.
Мобілізувався добровольцем.
Брав участь у бойових діях: 2023 рік під містом Донецьк, 2023-2024 Херсонська область.
Навчався в школі №160, школі №290, ліцей №17 міста Київ.
Працював офіціантом в готелі «Камелот» в місті Києві.
Розлучений, залишись батьки: Ольга Леонідівна, Валерій Михайлович, діти: Каріна, Крістіна.
Зі слів побратимів «відповідальний , дуже добрий, чуйний, завжди піклувався про своїх побратимів".
Загинув 6 квітня 2024 року поблизу населеного пункту Інгулець Херсонської області від осколкового поранення голови з ураженням головного мозку.
Похований в місті Києві на Лісовому кладовищі на «Алеї Слави».
Нагороджений орденом «За мужність" III ступеня (посмертно), медалю « Честь. Слава. Держава» (посмертно).
Пам’ять про Захисника вшановано на Алеї Слави у селищі Димер та в селі Катюжанка Вишгородського району Київської області, місті Києві в парку Партизанської Слави.
Рішенням Димерської селищної ради Ярославу Мельниченко присвоєно звання "Почесний громадянин Димерської селищної територіальної громади" (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Захиснику України.